Коли не знав  б  я твої очі,
коли не чув б  я твоєї мови,
мій неперервний колообіг  
збирав би траки танків нових.

Коли не був би я бездонний,
коли не пружив би  ці руки,
мій лад півтонів взяв сто дзвонів
в золоті трунків і отрути.

Коли   не став  би  я свічею,
коли  не вичерпав  би   горя,
я  з крил підняв би  Одіссею,
З Дніпра і з Бугу поїв море.

Коли  уперше  я  зламався,
крило  торкнулося колосся.
На розстріл повели  у капцях.
І  ти почула  відголосок…