І. М. Джереловській
Поговоримо,  вчителько, про  наше минуле.  
Та про все на цім світі,  і про наших дітей.
Неодмінно  про мудре,   поговоримо   тихо,
Як колись, зачинався   з малого ліцей.

Все в цім світі знайоме, як на березі вічності,
знову рік проминув  і настав дивний день.
Поговоримо,  вчителько, про  свята і  про будні,
і продовжимо  світу до крилатих натхнень.

Вам сьогоднішній  Мікеланджело освятивсь у ліцеї.
Вам приручений долею  молодий Прометей
розвернув  піраміду  у красуню-лілею.
Поговоримо, вчителько, в круговерті ідей.

Як на Місяці з  Сонця посміхаються  діти.
Поговоримо, вчителько,  між колег  про людей.
Як хоробрі дівчата  на   легенькій крижині
переплили річки і зросли до спудей.

Як спрямлялись  кути на   скрижалях Паскаля.
На мажорних думках  розбігалася  даль.
Ну, ще пак,  ошелешена  дзвоном Грааля,
з отаким дирижаблем   одяглася  медаль.

Вже у вчительки виросли  діти - дві доньки,
Вже у вчительки знань на повний сувій.
Вже у нашої вчительки - на низенькому - туфлі,
І  її чесні учні йдуть сьогодні у бій.

---------------------------------------
На злеті літ, над радощами долі
сидить вона при вчительському столі.
В думках проекти  і великі ролі,    
параболи дитячих кораблів.
_______________________________

У кожному вашому слові – весь світ!
І це відчуття нам стає, наче щит!
І праця  учителя -  Вічність і мить
найвищих фантазій,  дитячих орбіт.
_______________________________

Як рід і народ – не лише слова,
Учитель карбує  основи життя.
______________________________

Усе життя змагаємось за бали
Добра чи зла, любові чи ганьби.
На Сході бали кармою назвали,
Там кожен знає, що він заробив.


Ні гроші, ні багата нерухомість,
ані звання, кар’єри чи чини –
Симпатії людей і чиста совість
Твоїм багатством будуть восени.

_______________________________