Обшир сонячним колом — увись, струмував Тремтячи... Ти притискалася до мене, і... Губи твої ковтали повітря і сльози... У очах ліловело, піщана іржа, по шкірі моїй струмувала, перевтілюючи поезію в прозу. Жалійка стежини зміїлася, зміїлася поміж скель, бовваніючись... В прорву ...й ще нижче. Здавалося, в пеклі ми... Здавалося, біси, за скрутом... Ти... Все міцніше і міцніше притискалась до мене. Страхаючись, та... Раптом, постріл луною — о-о-ось це-е-е! Ось, міжгір'я хижий оскал... І кущ в ній, що смокче вологу нічну із скель... І метеликів куля пурпурна обліпила останнє тутешнє життя і ...живиться нею. Тиша... Сплетених прибульців тільця, та дихання іх, і в чудь іудейську... Ледве чутний вітер ворушіння крилець... Невмируща в свідомості блищик-краса! Поза часом. І висохли сльози! Ну, осьдечки, висохли, висохли, висохли сльози твої... І можна тихенько у світ засмальцьованих мавп ...повертатися. |