З"явився в маї невтомимий імпресаріо.
Атласні сорочки. Вночі співає арії.
Романс бузково пише... Каже: "неповторна".
А хтось йому зламав у дощ зонта, валторну.

І вже той чоловік заляпав чисті шиби.
Від мене до мольфарки Добвні в хащу диба.

Там зварено напою, вкинув тлусту жабу...
Щипає за мізинця, лізе - чорним крабом...
Вже сколопендрою шмигнув, шукає мишу.
Ну, як спасти людину, де смітисько дише?

Індиферентністю не пахне. Шал і манія.
То дятлом слід клює, то кличе в Данію...

Ген пес із буди виліз, то ж знайомець - мокрий.
Просився в імпресаріо, лящав "Я - добрий!
Стежину зорну торуватиму - найвищу!".
Минаймо тих ласкавців, що завзято свищуть.

В горішнє сяйво йти нелегко - самотужки.
Зате не покусають ні песці, ні заздрі служки.


2015