Аура синя. Цятковані крила. Чужого ласкавця в гори зманила. Кохання майське, гірке - до дати. Навчив байдужість імітувати. Збирався рвійно. Поїхав тихо. Спиняли інші:"Привіт, чувихо!". Листівку білу прислав невдовзі: "Лечу...". А корки по всій дорозі... Файнезний льотчик, промінні руки. Танцпол курортний, голодні суки. І я - зелена - у вир ламбади... "Таку б за перса - та в магму зради". Аура жовта. А травень хмаристий. У сниві бачу розхристану Христю. Запінені губи, дельфінні очі. На межці плющик проява топче, Голки встромляє в листівку-ромашку: "З моїм законним ти гризла фісташки!". Мовчу, сапаючи ряд полуниці. Від лементу Христі тепер не спиться. Круг неї пси роззявляють пащі... А той ласкавець шептав: "ти краща". Купив для мене обручку з перлом. Ненатле море те сяйво зжерло. Я вже й забула, чим пахнув той мачо. А жінка - зраджена - йодисто плаче.
|