Сергій НегодаПораненийОбертається сад у війні. Нетерпляче крячуть підстрілені. Крутять небом моїм горобці. І криваві сорочки на вишнях. Енергійні і пухлі всі грішні. Червінці тріпають на вишні. Пролітають гарячі дощі. Перехоплені рижі джмелі. Віють кулі в очах міріадами. Не змовка кулемет на Десні. Затремтіли фасади принадами і горять в перехреснім вогні. Боже-Господи! Змилуй ці оси! Божа Мати - спокутай невістками! Вивертаються стримані коси. Без хусток розбігаються звістками. У розбомблених ямах одразу засипають бурят-харцизяк. Милість добра! Як цю заразу швидко змінює вквітчаний сад? Озиваються аси у настроях на булатні слова. Мертві танки. До нестями горлають ці яструби. У шовковиці ломані шрами. Я на ґанку впізнав твою міміку, Знов розносять засаду ці фізики. Верещать в сердоліках республіку. В курнику м'ясника шкварять музику. А за танками все,- геть до пекла! - Не жалійте пупа, полковнику. Не жалійте куль, мій свекра! В єрихонську трубу! – Дайте вогнику! Кушпелять над тополями жайвори. за жар-птицями - шквали вогню. Лише чорні крякають гайвори в незагрібаним листям саду. І це ось - посивілі гомерники піднялись на пісні бойові. І беруть за живе вічні смертники на півслові - посеред війни.
|
2015 © Сергій Негода |