Опубліковано: 2015.04.16
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Афонін

***

По дороге судьбы, состоящей из грубых камней,
Я шагаю всю жизнь в тщетных поисках ровного места.
Но найдя, возвращаюсь к брусчатой дороге своей,
Мне меж жаждущих власти, на ровном, и душно, и тесно...
Пусть смертельно устал, да и ноги разбил до крови,
И не каждый поймет, в чем причина такого ухода.
Значит, так суждено, как французы твердят, "сэ ля ви"...
Ненавижу толпу! Лучше камни и... чувство свободы!

2015
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/41828/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG