Неначе птах у скло, у небо б’ється рима,
Чи серце стукає, затиснуте у груди,
Чи я сиджу перед закритими дверима
І слухаю, як розмовляють люди,

Як деренчить кришталь, як стукають підбори,
І хтось уже на кухні посуд миє…
У мене на очах кохання шори,
Що схожі на завжди вологі вії,

Не видно трьох шляхів, де я, чи кінь, загину,
Нема куди іти, нема отрути в персні,
І хоч сірник би в мене був єдиний,
Щоб з неба хтось побачив, як я змерзну.