осовіле біле скло йде промінцями
там виблискують вогні далеких станцій
а у стакані чай парує до нестями
хитає стегнами вагон летить у танці

у пітьми повзе туман по гострих соснах
наче білий равлік-павлік по паркану
не треба мацати годинник зором сонним
бо знають шпали: дуже рано дуже рано

сплять на лавках і смердять робочі люди
десь у тамбурі сумує провідниця
бо їй здається що ніхто її не любить
состав вагонами хитає мов блудниця