Гине в муках страшних велетенська стара анаконда,
дужі м'язи тріщать, власне тіло здавивши в кільце,
та від безлічі лих, що вчинила, лише прохолода
і нема співчуття у душі до зміюки за це.
Та й за що пожаліть, як конає від власного яду,
як сама он себе, божевільна, волить задушить
і жахає весь світ самогубна агонія гада
і лякає ще більше його оживання в цю мить.
Прагнув світ проковтнуть, наче кролика, зжерти планету,
а натомість себе закрутив у смертельну петлю,
у очах каламуть - подихає пітон у тенетах,
з яких вирватись вже в нього шанс майже рівний нулю.