А я — утік... Я просто втік із міста,
Що в печінках уже сидить мені.
Утік туди, де ще первинна тиша
Й ночами лише зоряні вогні.
Де спокій ллється молоком з дійниці,
І у повітря кришталевий зріз.
Туди, де вранці капають із "китиць"
Солодкі сльози молодих беріз.
Де спів птахів не глушить рик моторів
І де небес безмежна глибина.
Туди, де в низькі ще Карпатські гори
Свій ніжний подих принесла весна.
Я просто втік від болю всього світу,
Я щез для нього на короткі дні.
Тепер уранці лиш карпатський вітер
Свої пісні виспівує мені.