У людського потоку невідома мета…
З низу - вверх, з верху – вниз, обганяючи долю,
Ескалатор несе у підземні міста,
Щоби вивезти потім на примарну волю.

І ні ким, і ні чим цей потік не спинити,
Бо в погоні за шансом, сліпоглухонімі,
Занепалих батьків, осучаснені діти
Один – одного чавлять в підземній пітьмі.

Упираючи в стелю стотисячні очі
У яких навіки поселяється жах,
Кожен, з того потоку побачити хоче,
Як не зірку, то вогник в кам"яних небесах.

        *****************
Летять літа, у небесах одвічна пустота
І я як гладіатор кожен день виходжу на арену!
Мета – не та, забуті, Богом прокляті міста,
З голодним черевом
                      метрополітену!