У ПОШУКАХ МАРШРУТУ Навіщо, милий, в темряві шукати потрібний поїзд (Знам’янка-Одеса), злиденній, жалюгідний та брудний, де з вікон дме, де кіптява сідає в жовтаву каламуть, що чаєм зветься? Он бачиш – поруч радісний експрес на нас чекає! За годину він рушатиме, мабуть, до Будапешта. Отож, бери валізу, та мерщій до купи різнобарвних екскурсантів! У мене є студентський, о, які дарує пільги цей квиток сіренький! Нам варто підійти до того пана, якого чемно звуть вагоновод – він буде довго мацати очима квиток, валізу, небо над вокзалом, а потім скаже: „Ну його до біса, cідайте, добрі люди, у СВ...” Ми зайдемо повільною ходою в купе вечірнє, де тремтливе світло, китайський посуд, випрана білизна, (крихка, ламка, немов угорська мова), гарячий грог, маслини, ананаси... І буду я найкращою з коханок і найніжнішою у цім нічнім вагоні... А вранці, вранці – небо Будапешта, блакить Дунаю, радісні мадяри, чудові скрипалі і танцюристи. Нарешті я побачу Пешт і Буду, нарешті буду слухати навласні, як „добрий день” угорською звучить!.. Навіщо, любий, в темряві шукати потрібний поїзд?..
|