Переполошена музика крила напружує,
Тиша до кіборгів горнеться. Холодно.
Дулами днів термінал наїжачився,
Молиться.
Клаптик землі весь у кратерах вибухів,
Дух загартований, очі невиспані…
Сіла на мушку сніжинка – розтанула.
Три есемески іще не прочитано.
Перша від мами, а дві від коханої…
Напхано повні ріжки.
Автоматами
Важко боротися проти агресора.
Преса напише – герої!
Прогалини
В пам’яті часу.
Пора перемир’я. Ера німого затишшя, яке
Більше вбиває, ніж люті атаки.
Маки цвіли ще учора довкола…
Маки? Чи може обвуглені латки
З крові і поту на чорному тілі
Білого снігу.
Хіба це зима?
Гаряче так! Хоч усе вже згоріло.
Вміло зализує рани земля
Віником віхоли.
Холодно знову.
Розум до серця підводить розмову…
Мамі подяка. Коханій…
Любов
Сил додає. Вже набридло лежати.
Хочеться йти у атаку.
Стривай!
Тінь ворухнулася… Цілься… Стріляй!
Бий окупанта! Звільняйся від зла!
Мама позаду.
До біса слова!

17.01.15