Опубліковано: 2015.01.10
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Василь Кузан

Творення легенди

      
Голка свідомості тягне за собою нитку спогадів,
Нанизує хмари сумнівів, сонячні зайчики мрій,
Формуючи разок намиста, що прикрасить душу.

Твої груди гойдають всесвіт, одягають у хвилі вечір,
Причаровують люстро повні, що словами тихенько каже,
Що немає за тебе кращих, бо у тебе любов у серці.

Я скрутився увесь. Я – вухо: перетворюю світ у звуки
І проціджую їх крізь сито, щоб почути лиш те, що хочу,
З лабіринтів усіх ефірів пити голос твоєї пісні.

Але знову на нитці вузлик припарковує біль до долі,
Знову краплі зі стріхи цілять у відкрите до неба тім’я
І, як Жан Бурідан про Жанну, я про тебе творю легенду.

10.01.15

2015
Довге
© Василь Кузан
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/41241/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG