Каже: іди сюди.
Каже: ти ще не хочеш?
Каже: мені води.
Каже – ховає очі.

Вірю її словам.
Вірю її волоссю.
Вірю. Бо їй вдалося.
Вітер. Будинок. Осінь.
Нашим серцям – любов.

Зранку – п’янкі обійми.
Зранку – цілюща м’ята.
Зранку нас гріють стіни.
Зранку – яке там спати?!

Хочу її кохати.
Хочу її вдихати.
Вітер. Будинок. Осінь.
Все таки їй вдалося!