Опубліковано: 2015.01.01
Анатолій Криловець***Зазираю в минуле: холодні дзеркальні льоди. Ледь не стачило серця – і крига б геть чисто вся скресла. Чую звідтам: «Коханий, вернися до мене, прийди. Закружляю в хуртечі любові, дам тіло воскресле». Це спокуса така. Піддаватись їй слід чи не слід? Це брехня, що в минуле немає повернення-входу. Можна двічі зайти в задзеркалля холодного лід Так, як грекам не можна повторно, удруге в ту ж воду. Я далеко зайшов. Ген землі і життя уже край. Третя пара залізних чобіт і обношені гетри. Снігова королево, я вже не довірливий Кай. Бачу світло в тунелі: жде в білому савані Герда. Раптом зблиснуло щось. Блискавиця? Весняна гроза? Усміхнулося каро дівоче засмучене личко. Спотикаюсь, лечу коміть серцем в минуле назад Чи… в майбутнє вперед. Крізь весною прохукане вічко. 1 січня 2015 р.
|
2015 © Анатолій Криловець |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.