Опубліковано: 2014.12.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олексій Боричев

Мария, ты слышишь!..

Мария, ты слышишь, как полночь крадётся
Пушистыми лапами лунного света
Туда, где восходит, как сонное солнце,
Над чёрной судьбой - вдохновенье поэта.

Туда, где кораблики лунных видений
Роятся всё гуще, и чётче и ярче,
Где в прятки играют лиловые тени,
И где открывается времени ларчик.

И бродят забытые слабые души,
Которых и помнить то мы перестали
По лунным полянам, покой не нарушив,
Похожи на блики в энмерном кристалле

Мария! Ты слышишь, как полночь смеётся,
Шальная весёлая майская полночь –
Мерцанием звёздным, каскадом эмоций,
Чьих блеском пурпурным весь май переполнен.

Но это на время, короткое время:
Спадает с весенних миров позолота.
И осень – ты слышишь, Мария, – не дремлет.
Открой: не она ли стучится в ворота!..


2014
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/41117/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG