Василь Голобородько

* * *
Скло дівочих облич
березовою корою
світає у темноті шибки

Між розтулених маків
ночують солов’ї
крові
що для квітів людська і червона

* * *

Трава подає мені руку
і виводить на галявину.

Кущ каже зелене солов’їне слово.

Дівочі уста? Ні, калинова гілочка,
де спить не виявлена ножем сопілка.

***
човен малюю на білій стіні
калинової гілочки
кісточки з людського тіла
яка промовляє голосом
сусідів
коріння і нерозкритих джерел

© Павло Кричевський