укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.12.07
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

Мой читатель. К постановке проблемы

Мой читатель  надувает воздушный  шарик
холодным чистым воздухом «я –добрый»
и делает вид, что пытается в него влезть.
Когда ему надоедает себя троллить,
он берет себя –иглу и прокалывает шарик.
- Что он наделал! Он погубил себя, -
вопят граждане-бутылки и гражданки-банки,
безвозвратно выдохнувшие свои «мы-добрые»,
в себя-стеклянные сосуды.
- Доброта – единственная правота, а ему больно, -
заряжают ветра их углекислые всхлипы.

Мой же читатель
незаметно  крошит их банки-бутылки,
а крошево скармливает им самим.
Воздух свежеет от их нарастающей,
гудящей неподдельной
и непонятной им самим боли.
По краям их всхлипов  и воплей
он еще стекленеет  и пузырится,
но боль сжимается и, наконец,
внутри самого громкого всхлипа
вспухает черная оспина-водоворот,
в котором, за горизонтом жизни
концентрируется  неподдельная,
неизлечимая боль.

Этот водоворот растет,
втягивая в себя оболочки граждан-сосудов,
раздевая, наконец, их сны
до живой, кровоточащей плоти кошмаров.

Наяву же граждане-бутылки и гражданки-банки
ежедневно, ежечасно и ежесекундно
сжигают чучело моего читателя,
виновного в их боли и их кошмарах.
Производству его чучел
они посвящают свои жизни.
- Самое страшное, - это наша конечность,
Он надругался над нашим святым,
жалобно скулят они, и, конечно, они правы.

Когда же водоворот боли всосет в себя
всю кожу их снов,
роговицу  их слепых глаз и зрячего страха,
когда он наконец всосет и себя самого,
мой читатель соберет
все свои не сожженные чучела,
подожжет их разом
и будет греться у костра,
сжигая уже никому ненужный
воздух отчаянья.

2014
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні