Опубліковано: 2007.03.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Аліна Остафійчук

***

Аквариумы лиц. Взрослеющие дети,
Им взглядом близоруким отсвечивает день.
Не держит ничего на этом бренном свете.
Но хочется – любить, и хочется – лететь

Задев разъемом рук звенящие рассветы.
Припасть к живой росе и пить земную боль.
Аквариумы лиц – проходят, не заметив
Мою сквозную звень – нелепую любовь.

И водянистых глаз, и щупальцев скользящих
Прикосновенья жгут сильнее, чем огонь.
Я им кричу – вот свет мой первый, настоящий.
И я зову лететь в безумие со мной.

Но – воду отряхнув, переступаю заводь
Не пенною Венерой, а мокрым старым псом.
И разбиваю стекла, хотя прекрасно знаю,
Что за разбитым вновь появится стекло.

2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/4101/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG