Щоденник розгорнув... О, завтра перше грудня! Це значить, час прийшов й зима візьме своє... Здається так мені, що з мене "клеять дурня". Вона вже з десять днів чи й більше виграє! Он знову сніг летить... Повільно так кружляє Й на наш холодний світ лиш дивиться здаля... Адже у небесах він простір й волю має! Навіщо ж бо йому нужденна ця земля? Як тільки він впаде і ляже килимами, По ньому враз пройдуть бездушних сотні ніг. Ну хто ж його красу помітить під ногами? Кому потрібен він, потоптаний той сніг... Отак і у людей... У леті — ми красиві! Тож скільки маєш сил — напружуйся й лети! Бо тільки ти складеш від втоми власні крила, Багато буде ніг, щоб по тобі пройти...
|