Опубліковано: 2014.11.27
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Свiтлана-Майя Залiзняк

Про вічне


Писав ім"я піском... Сліпці украли.
Ну що воно для них? Пливла яса...
Ішли дощі... Дзуміли бджоли, ралі...
Колібрі край пелюстки зависа...

Ти безіменний, бо не вмів годити.
Мереж ізнов - піску повсюд гора.
І хай куйовдять літери, тандити...
Вогнем пиши.
Повзе із гір кора...

Оголення до сутності - тотальне.
Найголосніше крикне, хто на дні.
Запруджено пустелі привокзальні.
У поволоці очі тухлих німф.

Гори-тавруй, бо нам своє робити.
Косар не чує голосу трави.
І квітне-колоситься тепле жито
Край кам"яної баби голови.

2014
© Свiтлана-Майя Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/40967/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG