Яку ж ціну вже мають ці хвилини,
Що я тримаю міцно у руці...
Ну а в дитинстві їх я і години
Розкидував неначе камінці.
Бо їх у мене так було багато,
До речі, як у кожного із вас.
У тому віці навіть рік не свято,
Його не берегли ми "про запас".
А навпаки, лиш тільки підганяли:
"Ну, швидше, часе! Ну, давай, вперед!"
Ми бігли і його випереджали,
А дехто і зривався навіть в лет...
Й очима щось попереду шукали,
Бо світ увесь так прагли осягнуть,
Й не помічали, що роки, не шпали,
Кладемо в нами пройдену вже путь.
Хоча хвилин, здається, ще багато,
І їхній не скінчився зорепад,
Ще йду вперед, хоч бережу їх свято,
А очі чомусь дивляться назад...