Інтуїція не спала - Осягала ідеали. Покладаючись на неї, Я пройшла Гіперборею. Пізнавала дно і висі, Ґав ловила в барбарисі. Щебетала, блискотіла... Шила тоги тлустим вілам... А тепер стою на скелі. Ті, що в піні, - вже веселі. Танцювали до безодні... Ділять млу, зірки підводні... Ламінарії на ламі. Хто я - в цій огульній драмі? Кам"яніють очі, руки... Скат поглинув лженауки. Ніч. Світається рожево... Єремія. Каїн. Єва. Хилитаються вітрила... Дух злітає... Впала брила. Пломеніють сонцемаки. Вівці плинуть до Ітаки. Звідусюд – луска і луни… Оксамитні мари, шхуни. А Борей із хмари сіє Ретроградну амнезію. Що забути серед молів – Пил доріг, рядки схололі? Акварелі. Шерх сандалій… Рух – на зірку, по спіралі.
|