Опубліковано: 2014.11.21
Поетичний розділ: Філософська лірика

Свiтлана-Майя Залiзняк

По азимуту


Інтуїція не спала -
Осягала ідеали.
Покладаючись на неї,
Я пройшла Гіперборею.
Пізнавала дно і висі,
Ґав ловила в барбарисі.
Щебетала, блискотіла...
Шила тоги тлустим вілам...
А тепер стою на скелі.
Ті, що в піні, - вже веселі.
Танцювали до безодні...
Ділять млу, зірки підводні...
Ламінарії на ламі.
Хто я - в цій огульній драмі?

Кам"яніють очі, руки...
Скат поглинув лженауки.
Ніч.
Світається рожево...
Єремія.
Каїн.
Єва.
Хилитаються вітрила...
Дух злітає...
Впала брила.
Пломеніють сонцемаки.
Вівці плинуть до Ітаки.
Звідусюд – луска і луни…
Оксамитні мари, шхуни.
А Борей із хмари сіє
Ретроградну амнезію.
Що забути серед молів –
Пил доріг, рядки схололі?

Акварелі.
Шерх сандалій…
Рух – на зірку, по спіралі.






2014
© Свiтлана-Майя Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/40931/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG