укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41188, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.11.21
Роздрукувати твір

Олександр Афонін

Зустріч

Налий ще, друже, та і підемо,
Бо, як на мене, випили багато.
По третій чарці ми уже п'ємо,
Хоч так зустрітись — то, вважай, що свято.
Часу минуло — ох, і не згадать.
Коли ж в останнє бачились з тобою?
Було тоді нам десь по тридцять п'ять.
Кипіло серце кров'ю молодою,
А скільки планів, задумів було...
Та, бачиш, розійшлись наші дороги.
Тоді нас наче вітром рознесло
Чи як рікою по життя порогах.
І так несло, що розгубили все.
Життя ж бо нас про плани не питало...
Воно і зараз так нас всіх несе,
Що й не розкажеш, як уже дістало.
Здавалось нам, ідемо до мети —
Будуєм незалежну Україну.
Добудувались, нікуди іти.
Куди не глянеш — навкруги руїни.
Хоча й не наша начебто вина,
Та серце болем, як рукою, тисне.
Ну а іще проклята ця війна...
Коли на гілці вже Х...ло повисне?
Іще по одній, друже, треба нам,
За наших хлопців і за перемогу.
Бо ми опора їм, нашим синам,
У них і в нас лише одна дорога.
Все буде добре! Думаю я так.
Адже втрачати віру нам не гоже.
Тебе зустрів, а це вже добрий знак,
Зачить здолаєм все, всіх переможем.
Тебе, скажу, нізащо б не впізнав,
А ти от, бач, пізнав мене одразу.
Когось із наших, спільних, зустрічав?
Везе тобі... Ну а от я — ні разу.
Ну, все, пішли... Ти лиш не забувай,
Ми втратили років вже й так багато...
Отож, заходь, вже більше не втрачай,
Бо кожна зустріч нині — й справді свято.

2014
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні