Коли ілюзій тонкі суцвіття
Стають химерами й міражами,
Дев’ятим валом іде надмірність
Нахабства й жлобства
Й ламає віри святі вітрила,
Коли мовчання, немов утроба
Тривоги й страху,
Коли невтішні
Новини лізуть у всі канали,
Товсті каналії лічать душі,
Неначе гроші, на полі бою,
А сонце висить на нитці болю,
Неначе лампа в чужім під’їзді,
Коли знайшовся єдиний вихід
Й твоїм обличчям уперся в стінку,
Коли стріляють тобі у спину
Не холостими, та ти в жилеті
Броні тонкої, що пахне смертю
Вже убієнних,
Коли сповзає, неначе ковдра,
Із тебе тіло,
Коли у мушлі душі твоєї
Немає світла,
Нема повітря,
Нема нічого лише свобода
Зробити вибір: від чого вмерти,
То грудка солі спиняє серце
Щоб народити
Мільйони версій.

18.11.14