Микола Мартинюк

Из цикла «Автографи»

*
Твої автографи
незбагненні
як лабіринти
долі Мінотавра
Аріадно
подай мені
нитку надії
на світло
в кінці тунелю
який розпочинається
з Твого серця
і веде
по лезу життя
безглуздих примх
і божевілля кохання
через каскади
нездійсненних мрій
в мою
наївність

*
Коли громи
розписуються
у власному безсиллі
на похмурому
аркуші неба
блискавками
сентиментальні хмари
виплакують їхню
давнішню печаль

© Павло Кричевський