Вона дивилася - волога, млосна -
І шепотіла: "Маю кілька вин...".
Струміли вірші, блискотіли коси.
Метелики летіли з тятиви...

Комусь була жадана, цільна, гожа.
А я хотіла швидше у трамвай.
І опадав пилок на загорожі.
Лякало і бентежило "чекай...".

Мої троянди над батистом білим,
Її хвилеві доторки, ром-чай...
Чогось вона у вечір той хотіла.
А я сказала:" Темно. Де свіча?".

Тепер такі спіткання вельми в моді.
Земля двигтить...
Заслабли три кити.
Ми з нею випекли млинці на соді.
Її рука тремтіла: "...тільки ти...".