Опубліковано: 2014.10.07
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Анатолій Мельник

Восемь

Завывало лето, кусались осы,
у матросов были ко мне вопросы,
о верлибрах складных, нескладных одах,
о стихах штормящих в утробных водах.

Куковали стены, часы болтались,
И до счастья мне не хватало малость,
То ли двух, иль трех степеней свободы,
То ли двух, иль трех слов во славу моды.

Надрывался телик, томилось тело.
Высоко, как Ту, птица пролетела.
Я тянулся рьяно.
ты тянулась тоже,
и любовь прыщами пошла по коже.

Корабли ржавели, паслись верблюды,
опускалось солнце на Арала блюдо,
закипало море, кренились строчки,
на просторах снов три блудили точки...

Уходили листья, молчала осень,
дважды два - четыре,
если нужно - восемь.
Все равно нам денег случалось мало.
Нас зима, как сад, без одежд застала.

А теперь молчу, судаком по ГОСТу,
И цветы ношу для тебя погосту.
Помнишь, на заре загорались сосны?
Там теперь живут будущие весны.

2014
© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/40675/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG