Опубліковано: 2014.08.28
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Маріанна Шутко

Осінній Пан

О, пане, ця осінь знов нагадала про вас,
Дощопадом сумним, що збиває волоські горіхи.
Розпогодилось небо і засяяло, наче топаз
Пам'ятаю тоді від веселого вашого сміху.

Ви приїхали потягом, що звався «Осінь-Зима»,
Пересіли у звичну маршрутку потім до мене,
Я чекала вас довго і чекала таки недарма,
Ви принесли дарунок – сонце у грудях черлене.

Ви мене зігрівали і промінням світилася так
Ваша сяйвом душа і... сивина  у волоссі,
Відреклася на мить від мене мирська суєта,
А, здалося, на осінь.
Ви до мене, гадала, назовсім.


2013
Ужгород
© Маріанна Шутко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/40506/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG