Себе не пригаси.
Горіння - соло.
Вітри розвіють сум і попілець...
І буде правда - без"язика, гола,
Як придиванний вигнутий стілець.

І десь отам, де жаб"ячі хорали,
А діда Оха погляд - мов ропа,
Гойднуться ті, що красно помирали,
І скаже перша з мокрих:"Ти сліпа...".

І буде небо, птахолови, сіті.
Мов тога Аристотеля, туман...
І ти стечеш у рідне буйноцвіття,
Де бюст Родена гріє клептоман...

А поки що - висвітлюй всі кути,
Де пута, кості, тупіт пустоти...