Слово до слова. Так легко, здається,
Ручку бери — і сідай та пиши.
Слово за словом вервечкою в’ється,
Пишуться просто отак от вірші.
Слово за словом, а думки немає,
Хоч рими начебто всі до пуття.
Значить, чогось в ньому не вистачає…
Найголовнішого мабуть, — життя.
Слово до слова… Бездушні, холодні,
І не співають вони, не дзвенять.
Може, слова ці для віршів не годні
І особливі потрібно шукать?
Слово до слова — і все розквітає,
Сонце встає і дзвенять солов’ї…
Слово у вірші тоді силу має,
Якщо душа в нім і серце твої.