У вагання не вір своє.
Обмовляєш себе, кохана.
Ти не є тією, що є.
А ти є тією, що станеш.

Прикре слово страшніш ножа.
А ще гірше слово єлею.
Ти для мене була чужа.
А тепер ти стаєш моєю.

Відпусти себе в часоплин.
Він, як муж, любить все опукле.
Ти найкраща в світі з перлин,
Вся суцільно солодкоцукра.

Час пливе. Нам із ним пливти.
Тож довірся. Я твій стерничий.
В морі пестощів я і ти.
Нам для любощів ціла вічність.

Ти не є тією, що є.
А ти є тією, що станеш.
Буйна хвиля прибою б’є.
Обнімімось, моя кохана…

13 серпня 2014 р.