Асфальт потік ще о десятій ранку...
Мартеном сонце в небі синьо-білім,
Немов хтось в синьку виплеснув сметанку...
Розпечені повзуть автомобілі,
Мов черепахи, в мареві від спеки,
Що наче ковдра вкрила літнє місто...
Ох, море-море, як же ти далеко
І твої хвилі лазурово-чисті!
У місті сморід від авто й асфальту,
А там обійми моря, сонця, степу.
А ще таке, немов воно зі смальти,
Безкрає, безкінечне кримське небо