Розбіг - у прірву. Ось тебе й нема. І знову краби... пінне море-небо... Кому казати "друже", "боже", "ма..."? А може, оплативши світло й треби, Постояти на крайці, де пісок, Лишити бджолам перестиглу грушу... Між серпокрильців, ромських цигарок Я засмагала, відривала рюші... Вишневим соком писані казки. І правду, й кривду колосило літо. Мотузки павутини... Жати з ким? Крихка надія. Лежні-моноліти................................. ........................................................ Утік анциболот, бо є свіча. І потерча вимочує квача... У шарварок пірнули чистоплюї. Збирають копійки на бирки, збрую... А я стою - ні в пекло, ні праворуч. Лаштують в бій теля тореадори... А вівці розгребли сліди Варави... Ні дещиці знаття, ні зернят кави. І всюди рештки злагоди, криниць. Ярком ішла, квітчала кобилиць... Біг мурашиний по листках салату... Дістати б мир для всіх - немає блату. Та прірва крейдяна. Длубаю сливи... Кістки... Війна... А голуби щасливі.
|