ДОЩ ДОСПІВАВ
БЕЗСЛІВНУ ПІСНЮ,
ЗІБРАВ
З СОБОЮ БАРАБАНИ
КАЛЮЖ,
СОПІЛКУ З ВІТРУ
ВКЛАВ ЗА ПОЯС....
ПОЛЕЖАВ НА АСФАЛЬТІ ТРОХИ,
МАЛЮЮЧИ НА НІМ
МАЙБУТНІ РІКИ І ПОЛЯ,
ОЗЕРА ТА ГАЛЯВИНИ ЛІСНІ,
ЩО ВИРОСТУТЬ З ЙОГО НІЧНОГО ДЖАЗУ
КОЛИСЬ КОЛИСЬ КОЛИСЬ....
А ЗІ СВІТАНКОМ,
ВСТАВ – ПРОЗОРИЙ -
І ВИРУШИВ ДО ТОГО,
ХТО В ПУСТЕЛІ
ІЗ СОНЦЕМ ЗДАВНА РОЗМОВЛЯЄ
....
- ПЕРЕХИЛИТИ З НИМ
ПО КЕЛИХУ
НАДВРАНІШНЬОЇ
ТИШІ....