Ходить, ходить між хатами літнє надвечір'я,
Розганяє в темнім небі хмарин біле пір'я.
Легким ціпком в двері стука, в вікна заглядає
І дівчат із парубками на двір викликає.
"Ой, виходьте, мої любі, бо вам рано спати,
Під зоряним чистим небом на вигін гуляти.
Тільки літечко дарує такі святі ночі,
Засіваючи коханням і серця, і очі.
В такі ночі обнімають руки, наче крила,
Й тільки лиш два слова знаєш: "милий" або "мила"...
Ой, святкуйте, лебедята, літа молодії,
Поки вітер, вітер долі, їх ще не розвіяв,
Поки кров клекоче в серці, як у водограї...
Хто не мав такої ночі, той й щастя не знає".