І як пес до своєї блювоти,
Як свиня до рідного бруду,
Повертаємося в покорі
До Твого нестрашного суду.

Під очима голої суті
Стоїмо самотні та голі…
Бо тепер вже не людським плугом
Переоране наше поле.

Тільки спільний над нами стид,
Тільки сором спільний над нами –
У раптових багатіів
Із раптовими злидарями.

А в обличчях великий спокій
Втрат полинних, образ полинних…
Ми пишаємося тобою,
Дивовижна наша країно!