Опубліковано: 2014.06.07
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Юрій Зозуля

IСТоРIЯ!.. етюдне

Не вказуючи ні словом, ні пальцем...

                         
...це згавити не зможе й гава!
   яка держава, така й слава!
   чи ж не така, як її люди!
   хіба, масніший блиск полуди*!
   своїм, й сама собі, не рідна!
   невже й нових прокльонів гідна...

...кому цікаві застороги?
   кого, й куди, зведуть дороги?
   свічки в плачАх: свічам всіх жалко?
   це тут, — а там занадто жарко?
   мабуть, пристав** й старенький Час?
   нове дописувать щораз...

*)  полуда — слово багате: це може бути більмо, що спричинить сліпоту, або який фейк для кращого враження; аж до позолоти!
**) теж ємне слово, але тут лишень у значенні притомитися.

2014
© Юрій Зозуля
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/40052/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG