Опубліковано: 2014.05.30
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Свiтлана-Майя Залiзняк

Планета людей




Далека жінка плаче молитвами.
У мене в серці скерцо, в неї гами.
На сцену йде конферансьє жахіть...
Планети вистачить усім.
Живіть!

Пустелі.
Острови.
Тайга.
Фіорди.
Озимину тратують плямні орди...
Настане благодать, коли пантер
Задовольнять букетики гербер...

Далека жінко, вже розмито межі,
Мої-твої світи в чумній пожежі.
Вода гірка й червона - із ковтьоб.
Промови-лозунги - лиш фейк і "стьоб"...

Тепер сини - супроти ката й брата.
Хрущі зніміли, в вишнях - медсанбати...
Це територія, де грища затяжні.
Не втопиш горя в Сяні чи вині...

Якби ж усім узятися за руки.
Якби ж почути зойки віри й муки...
Людей планета.
Фолк.
Оргазми...
Рик...
Бої за газ, газони... черевик...



2014

2014
© Свiтлана-Майя Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/40000/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG