Опубліковано: 2007.02.24
Поетичний розділ: Філософська лірика

Микола Чернецький

Гнездо

Перекрёсток. Мокрые листья.
Палисадник давно заброшен.
Да и сад, замшелый, дуплистый,
Не шепнёт ни о чём хорошем.
Пробираясь к этому месту,
Выделяю его курсивом.
И внедряюсь, будто стамеска,
В его дряблую древесину.
Это – словно смотришь в былое.
Как в дыру на обоях новых,
Где под ними – выцветшим слоем –
Загрунтованная основа.
А вот дом – одни только стены.
Оболочка. Внутри – чужое.
Обломилось. Только растенья –
Те же, прежние, предо мною.
Прихожу, и мягко, пугливо
Погружаюсь в давние глуби.
То есть, просто гляжу на сливы.
Их, наверное, скоро срубят.

2006
© Микола Чернецький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3993/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG