Ох, як співає! Як же він співає, Цей соловейко в зелені верби. І співом, мов любов’ю, заливає Все навкруги вже упродовж доби. І день і ніч пісенні переливи — Немов струмочок поміж камінців. Із див усіх найкрасивіше диво Так про любов співати… і без слів. І знов, і знов дзвіночок голосистий В травневій тиші радістю дзвенить І сипле, сипле райдужне намисто В небес прозору сонячну блакить… От чуєш спів, і вже тобі здається, Що душі й світ заповнила весна... І як в цю мить щасливо серце б’ється! Але, на жаль, іде страшна війна...
|