укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.05.10
Роздрукувати твір

Сергій Негода

СЛАВА!

Слава  -  в крові на майдані утоплена.
У водах Славутича патріоти утоплені...
Вирва дітей і жінок. Месія схоплена.
Напад. Розстріл. Жертви. Мертві.

Донецьк розстрілює Руську Весну.
В Луганську при страті сепаратисти
взяли під нагляд ОДА, СБУ.
На Сході розгулюють федералісти.

Тепер і зараз. Партизанська війна.
Шалена стихія орків із Росії.  
Насилля в Донецьку. Вільна тюрма.
Чи, Ви, з власним розумом, пане Месія?

Я, - пане сотнику! Яка ще контора?
Розкрадені каси, салони пусті.
Спецназівці змінюють тільки кордони.
Анархія. Розстріли. Страх і чутки.

Яке ще весілля? - Кругом Гуляй Поле.
Гопаче-козаче, зачитуй святих.
Переодягнене в  ганське сваволе
нутро апаратне ограбило всіх.

Час не щадить крові і поту.
Хрест не цілує той, хто ще спить.
Чим ближче до Львова,
тим більше любові.
Чим ближче до Вінниці,
тим менше виниць.

Батьку-Україн - єдиний з окраїн.
Матінко-неньку – моліть  мені рай.
Буду назавжди лежать у курганах.
Буду навіки - гуляти в гаях.

Грабіж. Самогубство – що за об'яви?
Повстання! До розстрілу! Оце нахапав!
Страм - по Європі, в Росії – недоля.
Господи, Славу,  Славу  змагай!

Флейта заграла вольності нові.
Нужда добровольців – відсутня броня.
Який ультиматум. Будьмо здорові.
Сорок пудів динаміту зорав.







*Ти не забув?*

Ти не забув. Перехрестись. Цілуйся.
Симон Васильович - з панами.
Нестор Іванович - з народом.
Згоріла хата з хуторами!

Багаті мають булаву.
Бідні не мають ще рахунків.
Б'ються за вільну Україну!
А ділять владу товсті шлунки.

Міськрада. Банки. СБУ.
Бідні не мають навіть зброї.
Ми партизани. Не турбуйсь.
В Чубарівці склади у Зої.

Де ми? Де ви? Шайка на шайку.
Вивозять рай наш  у Росію!
Загрожують  не олігарху.
Загрожує начальник ЗМІю!

Дозволь, народе, потрудитися!
Позволь, мені, зайти в контору!
Не у моїх смаках гордитись,
як крутять в головах полову.

На себе не беру багато.
А що ти преш, посудомийниця!
На пользу й користь – ой,  занадто
Ограбила, не викаблучуйся.

Позорний суд народу. Хаос.
Маруся. Гопота. Авось!
Слідчий з кар'єрою бухає.
Земля – не ваша. Ти це брось.

Не дзвонять у Донецьку дзвони.
Не ділять у Луганську владу.
Загони з БМП зі складу.
На блок-постах тримають ватру.

Земні не мають привілеїв.
Військові найманці  в Донбасі.
Громада знає бізнесменів.
А ДНР – на дерибані.

У засідках сидить сволота.
Обколота ресурсом раю.
Захована у правді рота,
що вентилює кайф-сигару.

Без прав і єдності громада!
Максими на  броньовиках.
Нема фінансів. Йде війна.
Від Дону   до мого  Дінця.

Мій сину,  гідний,  - я не грішний.
Своя в нас правда, щоб світ знати.
Голос Вітчизни тоді віщий,
коли живі земля  і мати!

     Над майданом вирій


Ми твої славні діти, Україно!
Воля наша переможе на війнах. - 
Море сліз. Море крові на полях.
Чому довго ридає вільна душа
якщо слава наша - добра сила?
Це заможне життя -  лиха біда з'їла.
Честь і гордість Героїв. Вічна пам'ять.
Молода міць і сила відважних воїв.
Я жива. Я є Україна єдина. Я жива!
Росте Журавочка. Над степом - Сокіл.
Літає Журавленя.  Над морем - Чайка.
Журавка. Лелека. Сьогодні журба.
Над майданом, - в небесах, - вирій.


             Китолови в Горлівці
                           Присвячено світлій
                           пам'яті закатованого
                              19.03.2004
                           патріота України
                           Володимира Рибака

Володимир борзко розкрив очі
в окупованій сепарами Горлівці.
Якісь совкові гниди повісили
над міською радою рашистський триколор.
Помолись до ближнього свого.
Споділись би із совком в голові
нові чоловічки вГорлівці.
Ми - вільні від мокшів.
Ми, робітники проти звірів-москалів.
Ти - гопник. Гіркін - повний жлоп. Повір втік.
Вбили в поліції молодих хлопців.!
Нікого. Окрім ділків, обіжонців, вбито трьох.
Диво-постріл обідраних із Лівії. Гнів один.
Ти! Подобо! Ти оздобо! В полоні прокльони.
Вилізь. Джордж. Ні! Він схопив всього.
Біль виніс із війни. Тобі соромно! Дибіл!
Прокльони! Йому прокльони! Ми вільні!
А ви гопники в Горлівці! Оці тітоньки - жлобки.
Гобліни триколорні! Ворони!  Погрози. Розстріли.
Прокльони Горлівки в бік гопників.
Ви потвори піддворіть! Позор. Вбили своїх.
Хоч, ти того, викорінного вурку, випроводили!
Згинь  чорт - в домовині. Щоб ви виговіли звірі!
Чо, ти проворонив їх. Стисни свій ніс.
Відмовив би тій хіїрі. Ти ж віл. Ти втомивсь.
Нічого пішли. Ти ж, Борзко! Облиш тіло.
Лихо-політолог. Помниш військо чоловічків.
Опинимось під три боки слово в сороки.
Пороки пророків в Мордорі. Прокльони!

Сірниш, зніми їм сорочки! Знов прокльони.
Повіриш їй, - тоді ні! Позволь. Монітор. Злий.
Годі. Годі. Вхопив. Гордий від болі...
Ти чого прибіг? Ось.Мішок! Все скопом - в горщик.
Прокльони з боків стін, згори! Крики! Писки!
Ти. З мишком! Той, хто в милостивий дощ.
Хрін чортів Гіркін. Тобі прокльони, терорист.
Дибіл. Про розмови. Ось тобі - мовчок. Вийди.
Без близькості, із хворостом, тобі прокльони!
Бодни. Прочни його шоком в бік. Ох! Гіркін - ти біс!
Тільки в ніс кокосик. Бистро. Швидко.
Он, дивись, доктор. Готовий він. Ціпко!
Він підійшов, підхопив його ноги. Ти. Жид!
Він остиг. Повно тобі. Ого-го, кров з молочком!
Никифо!... Никифо!. Пожди,  кров виціджу!
Головонько. Входь Ти той схід виріжи.
Цілком побіг мороз. Спокійно втопив
тіло. Чи ти ... в той горщик... з води...
Силоміць. Пожди ж ти. Підскоч. Ріж!

Ти, сокіл - Володимир. Він виліз із води, визволив їх.
Він в три ривки схопив їхні ноги. Приговорив.
Чого ти! Трон чи крісло. Ось тобі окоп. Гопник.
Тож підойди, облиш. Ти - жопник! Гіркін!
Готово. Пожди. Чорнобровий. Пожди.
Ти мій! Одійти. Зголоднів. Хоч, поїсти.
Ти, точно, мій вітчим. Він. Грізний. Гидь!
Ти розізливсь. Постій. Ти. Спішиш.  Жди
Він дибки в стіл встромив ніж. Прокльони.
Одгородив ослін. Чо, сидиш! Чой, повисиш.
Ой, що діловий? Тоді повиси. В око, - ти гидкий.
Живі вогні в тілі. Допоможи, злий води.
Прокльони живих. Жорсткі прокльони бійців.
Ковшик води. Обмий кров. Одморозивсь.
Змий догори ноги. Злий Гіркін! Ось світи.
Трохим ловко зловив хрін в ніс. Підсвіти.
Вкіс змив з мизинців піт. Отой-то оторох витри..

Чо, його прогвинтив, - зловіськині втіхи твої.
Знов прокльони. Хрип міцних слів. Прокльони.
Кого ти зводив  під свої корогви! Здоровий!
Особливо примітно подививсь  в гидкі пики.
В її кошик дивись, в її добрі очі. Схитрив би. Ні!
Ти ж чоловік! Ото-то примітивсь. Бий жлобів!
К живій бісівщині тобі, Химко? Той бісюк, ти вбий.
Той, твій Тимко! Потішить кобилиць, - то ти вбий.
Ти сьогодні в колодці вирішив повисіти.
Ти здовбни своїм гострим покістом його ноги.

Очі сині-сині, вибиті, ніби ніжні волошки Дону.
Ти син вільної вовчиці! Сильний донець.
Посивів, міцний,  тож, хоч трохи.., ні, повиси.
Од, лихий до вільної кішки. Тоді висиш довго.
Хто твої жінки? Гострі голки вхолив в спині.
Приводь з порогів в хлів. Шоком його вгрій.
Тобі ниньки випити би ківш з лихом.
Прокльони згори! Ти дибіл! З боків прокльони!
Влий їм гіркої. Широко розкрий рот.
Ти ж зовсім молодий. Горох в голові!
Грішник, - води потік в горло. Сміх!
Тобі, хміль, доволі чортівні в кишки.
Чи дійшло тобі від попів і до цих чортів.
Ти виводив вільних горлівців до площі.
Із ними хто ніс, хліб і сіль. Жовто-синій ти виніс.
Видовищ озброєної поліції в Горлівці досить.



Щирі очі в офісі. Тлінь крові, вир війни.
Твій Оскольд і Дір. Тц-с. Про око - сивий мор.
Химко! Ні про що сьогодні вбиті хлопці.
Світ хоробрих сповнивсь сили. Доки!
Молот і спів. Зойки. Крики. Писки на площі.
В її щірочки  пробіг мороз. Милий мій.
Коні на роликах столочили ноги з дороги.
Коні на самокатах вкриті потом, пішли до води.
Клопіт й іскри від зальотів гордих патріотів.
Злий постріл. Цвірк стріли. Обрив морди.
Живий скрин зірки. Писк. Орив дротів. Новий виск.
Вбив він. Зовсім. Цілком. Добий його кілком.
Довгоносик чотів. Нині пішки ішов до толоки.
Ти волій їм поїсти. В моїм носі офіри сонної ночі.
І по спині морозні жили пробігли.

Бровко. Ждіть своїх. Всі відійшли до стіни.
Всіх поділили. Вільних прибити. Своїх до чортів.
Провисли золоті дзвони з сволоків собору.
Сором в повітрі, біль оголовні скрипить
проти світів і городищ. Скількості вибили.
Вилізли згорищ бійці - в горно пророків.
Чорні орки. Швидкі гобліни. Гомінкі золоті човни.
Молитовні гроші. Повний  живіт від слив.
Міцно звів брови догори. Ось тобі і сором.
Пройти крізь Дніпро віків. Ополоснись.
Ти полиш цих тролів. Потім. Потім. Обрив.
Їхні гони човнів вшились в холодній млі.

Випливло тіло з докором чорних гріхів.
Ой, то ж вогонь в сліпій борні між ними.
Три трони. Три корони. Три когорти.
Проводив з тривожними слізьми когось.
Зігрівсь. Покинь її. Чо-чо! Скипівсь.
Ти, звір, приший своїй кобилі хвіст.
Смикнись. Білі хлопці спинились.
Привиди-мотиви розгомонілись.
В пітьмі досвітні вогники з вікон столиці.
Випроводь всіх. Гострий блиск злиднів.
Обпоїлись. Видно ізо всіх приміт

Стогін. Рокіт. Стій. Свій. Твій мільйончик.
Крик  тіні, мійльйончик сонць,- лоскотно.
Дивись, он вовки під лісом. Ти, що?
Золоті  бризки від хвилі. Кінь тойоти цокотить.
Вискочив з боксів в двір від потрійної дози коксу.
Трьох соколів з полонини вбили. Вирізьбились.
Пройшли сотні днів вогнів. Ніжно гримить.
Згоріли цілі гори вільних книг в стихії ворогів.
Осінні дні. Стосотні, мільйонні тіні синів.
Стій, дивись, жовтосиньоокі всі вижили.
Висохли дощі. Спокій. Тривоги.
Вісник волі висох, вижив і виріс із долі.
При вході ось, привиди нових слів!
Холодний зблиск окрилив політ соколів.
Із Богом волі і тоді, коли вижили втіхи мрій.

Широкі простори вітрів. Сміливий виклик.
Довгі пориви сріблових хвиль. Ти гордий.
Високодимні хороми, що ви, хлопці.
Приголосний сміх згори полив. Злив дощ.
Живітоньки квітоньки холодні, голодні.
Гомін. Дойти до могили. Дзвонить дзвін.
Сиві солов'ї  в попіл. Діти босі і одинокі.
Прості вони. Ці робітники спроможні все,
Вони, мов шківи, і що вимити скло вітрин столиці.
Високі шпилі площі хотіли низин і обріїв.
Мітинг. Витворимо промінь і плин вогнів.
Блиск криці. Охочі. Хотіли сміло іти в бій.

Ми боїмось їх. Помолись до всіх. Ось торби.
Витри свої сльози. Про що поговір в столиці.
Ці три дні золоті. Викрили всіх. Провчили.
Один вороток під зойк. Розточили всіх.
Підсоби мні. Бо прибіжить під вікно фрол.
Вічний вогник поміж осик. Привіт, молодик.
Сивий ліс від війни. Голосить. Тиші просить.
Звірі - вороги в дозорі, жорстокі і грізні.
Володимир, ви - сміливий. Під сильні ноги
ми розійшлись по дорозі, і зійшлись в лісі
молоді розвідники. Окопи ві млі пройшли.
Сорокові дні проривів, сорокові прощі.


Почорніли зорі від боїв. Витік вирій, згорів.
Чорний кінь прибіг під вогники могили.
Цить. То ж поки зловіщі вітри притихли,
ти пиши листи поміж вогників, що лихо в липні.
Ти пиши про сіро-сизий комір сивих сичів,
про розбиті дороги Сіверщини. Почни.
Про синів мовчіть при лихій годині.
Здібні. З кожним - повіт і три жінки.


Виводь міцні полки сизих воронів в походи.
Поміж вічний вир історій - дороги, річки, пороги.
Гідний грози дощ біди розпорошив під мости.
Тоскно пророчить вій. Вогонь з пісочком.
З висоти низько звисли чорні зорі. Морить.
Прогриміли бої в низині. Ми живі. Ми вічні.

Горить вздовж фронт.
Пошились біди під лихо.
Тріщить з криниці ківш.
І знов жорстко гримить.
Оклик бійців. Прикипіли очі.
Грім. Три горби вмить
вкрили осколки. Ой, сикло!
Зроївсь під подих постріл стріл.
Зички, форсить поміж вітрів.
По чім ківш злигоднів. Ізгої.
Хоч згинь. Ніч свищіть,
горить і мчить оцій біді. Злодії
Бісики доброї волі. Гойї.
Покотились з гори
злі солов'ї-розбійники
і просто попід тини і в  кропиви.
Відьми мили воли від солі.
Диви, хіврьо, гості! Господи!
Ох, і повні, чо, розсілись, плохії!
Дорожко! Волоціжні бойоволи!
Окрпом -по його кістці, кінцівкам,
від ніг і до голови…. Прокльони …
Розстріл всіх рідних… Цвік… Цвік…




2014
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні