укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40947, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.04.25
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

***

Леонід Талалай

Не так уж были мне и рады
Сперва  в стахановской бригаде:
Не то принес, не так подал,
И всяк ехидно поучал
И подгонял – Давай, давай!
Быстрее, еханый бабай!
Да говори на человеческом!
А я, деревня,  не умею.
Смущаюсь, ерзаю,   немею,
Как пионер стою, краснею,
Что провинился пред отечеством.

Сочувствовал мне лишь Кузьмич:
Ты не боись, всему обучим,
И намекал, чтоб я с получки
Поставил знатный магарыч.

Все было так как все хотели,
И все конечно напились,
А после в песне обнялись
Когда мы «Черемшину» пели,
Которая возле барака
Роняла цвет нам на порог.
Увы, я подпевать не мог -
Ведь так хотелось мне заплакать.

От водки  то ль, от поворота
В судьбе: своим был признан я.
Или еще там от чего-то?..
Родные - дальние края!..
Иль оттого, что ни на йоту
Жизнь не изменится моя.

2014

Леонід Талалай
*    *    *
Як новачку були не раді  
мені в стаханівській бригаді:  
не те підніс, не так подав,  
і кожен в'їдливо повчав  
і підганяв; — Давай, давай!  
Быстрее, ёханый бабай!
Да говори на человеческом!
А я селюк, я ще не вмію.  
Ніяковію і німію,  
І піонером червонію,  
Що завинив перед отечеством.

І співчував лише Кузьмич:
Ты не боись, всему обучим...
І натякав, щоб я з получки  
Не поскупивсь на могорич.

І все було, як і повинно...
І всі,   звичайно ж,  напились.
А потім в пісні обнялись,  
Як заспівали «Черемшину»,  
Яка і в нас біля бараку  
Вже цвіт ронила на поріг,  
Та я підспівувать не міг,  
Мені хотілося заплакать;

І від горілки,  і від того,  
Що визнали мене своїм,  
І від черемхи над порогом  
Бараку,  що нам став за дім,  
А ще від того,  що нічого  
Не зміниться в житті моїм.

© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні