Попереду - вибух.  Довкола людей  розлітаються  м’язи.
Які потвори облич у рельєфах  -  поп-арт поза волею праху.
Яскравий  спалах    в очах.  –  Ще один вибух. Агооо..!
Змінені гідності у неповторні  агонії органів. Ах-гуу...!

Захоплені  звуки і  жирні  жертви  без сил гравітації.
Немічна тінь очей,  поглянь.  Я  жива, - ще  при свідомості.
І знову вибух. Лечу  у картину від щирості під голі акації.
Енергія бунту рве опір як шоу. Найдивовижніші  кості.

Початки облич святі -  без очей, без вух – криваві маски.
Живі розпалюють   полум’я, а  кулі шукають  безглуздих.
Напруга,   піна   темряви,   немічні плоті відверті без ласки.
Зараження  мін від думок обжерливим  струмом  розчулих,

Сергій, заспокойся, ще застрибаєш  із власного  тіла  по межи.
Спокута  творця –  не мається  в рішеннях станів   гнутого  світу.
Ти, нібито мріяв  і  просто шукав свого світу, однак відчувай наших
на запах, - тікайте  об’єми,  у нього  тяжіють   тріумфи  стиду.

Краса бійців у рамках уяви про гідність. І ось  –  провокатор!
Гарячі очі  ясні, люди вистрибують  із полум’я,    іронічні.
Живуть же ілюзії блогерів,  без глядачів у кіно оживають.
Фантомні і видні  -  ці  духи в очах  обіймають халепи мімічні.

Прекрасні обличчя, без примусів    зичні і вічні.
Дзеркальні     часи. - А на що? Ці вічні  Геракли   із Криму.
Розпилені духи з порочними душами у протидіях фейку.
Не втративши  сил  під виток речей  пульсують незримі.

Яке божевілля!  Яка  жива міра! Яка - вічна  жертва!   Я   мрію.
Від ліків – до ликіві небесних  -   неймовірно  пожити на ціле  місто.
Усім, хто бажає  перевернути  майдан з   оболоні  -  дайте сулію.
Попийте цю сферу -  у черепах перепаліть найблискучіші  вісті.

І що?  І ось вам диктат із диктаторських вуст!
Кого ще покличуть на  зраду-нараду?