Балагани. Вертепи. Тюрми. Чорні крила у чорнім небі. Хтось вже чує небесні сурми, А комусь іще крові треба. Розгубились ми, заблудились Поміж битвою, злою грою. Наші друзі стріляють з тилу, Доки б’ємося із собою. За свободу, за хліб, за сало, Газ пекельний і райську воду, Хто – за те, щоби Сонце встало, Хтось – щоб сіло, собі на шкоду. В когось шкіра не та, чи мова... А чи віра не в того Бога. Світломузика нездорова, Затовста, затонка дорога. Словом, все не туди, не звідки. Безконечна війна любовей. Ми ж не судді. Ми тільки свідки. Наші душі хочуть обнови. Але, видно, ні світ, ні Всесвіт... Тільки засвіт її зігріє. Ви, долаючи біль, воскресніть, Бо вмирати не кожен вміє. 11 бер. 14.
|