Україну так модно любити, Класти пір"я в багаття борні... Хтось посіяв кукіль... Зійде жито? Соловіється Оху на пні... Мізерніє Велика Багачка, Пліснявіє поволі Ізюм... За подачкою пруть навкулачки Лазар, Щек, ощетинений кум... І нема гамівної сорочки, Це ж не кетчуп на грудях - а кров. Йдем пунктиром до адської точки З повним чаном чужих настанов... Де ж свої розумаки і перці? Правдолюби латають гамак... Мирні люди - від герцю до герцю - Знов обкурюють ветхий вітряк... Хилитаються башти і межі... І чавучиться ряст чобітьми... Україно, кому ти належиш? Ким постанемо з полум"я МИ?
|