допоки ти рибка і плаваєш в теплому морі
у морі у кулі у краплі
співай чудернацьких пісень

бо потім забудеш
і станеш уже саламандрою
і світ свій побачиш як гори як скелі як мушлі
полинеш шукати затишні місцинки в мені

а знайдеш себе пташеням
і все називатимеш небом Босфором гіллям
і будеш кружляти бо там лиш кружляти й можна

а потім ти станеш собою
постукаєш будеш чекати приливу
який тебе й принесе
до мене в руки

© Євгенка Плужник