На землю дивляться з безодні, їх очі сяють, як зірки, святих бійців небесна сотня - на світло волі - крізь віки. Герої - хлопці і дівчата, що ледь життя розпочали. Навчились впевнено пручатись катам кучмівсько-плющовим. І йшли без остраху під кулі скажених, знятих з ланцюгів бандитів. Хто ж їх полікує? Продажне військо пацюків. Серця хоробрі не злякати. Рятує смерть моє життя. Свічками квітнуть барикади. Відкриті очі в майбуття. Скувала душу чорна стрічка, печалі котиться сльоза. Чому не я пішов у вічність? - росою думка в тлін сповзла. Зірки далекі і холодні палають спогадом згори. Спасибі вам, небесна сотня! Волають люди й явори. Кохання шлюб створить не встигли змаганням збурені бійці. Як Спаса яблука достиглі, в обійми сліз лягли мерці. Тепер на небі присягають в обійсті Бога берегти цнотливість честі в цім кургані, що вкрив ще теплі їх сліди. Я шлю молитву в дім Господній - від згуби й зради захисти святих бійців - небесну сотню. Постав на небі їм хрести. |